Субота, 17.04.2021, 18:29
Вітаю Вас Гість | RSS

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Гості сайту

Каталог статей

Головна » Статті » Читайлик

Читати далі

Гаррієт Бічер-Стоу

Гаррієт Бічер-Стоу «Хатина дядька Тома»

(читати)

(слухати)

Опис роману

Світова популярність прийшла до американської письменниці Гаррієт Бічер-Стоу після опублікування роману "Хатина дядька Тома". Бічер-Стоу з вражаючою яскравістю змалювала нелюдяність рабства, коли людина стає об'єктом купівлі-продажу, а життя його нічого не варто. Персонажі роману - невільник дядько Том, покірно зустрів свою долю, мулат Гарріс і його мужня дружина Еліза, які вчинили втечу до Канади, наложниця плантатора Кассі, помститися за своє зганьблену гідність, - надзвичайно життєві і колоритні.

Цікаві факти 

Після написання роману письменниці пред'являлися звинувачення в недостовірності зображеного у творі. У відповідь Бічер-Стоу в 1853 році написала книгу «Ключ до хатини дядька Тома» (часто просто «Ключ»), Де наводилися свідчення того, що роман заснований на реальних подіях.

Будинок Бічер-Стоу в Брансуїке, штат Мен, де була написана «Хатина дядька Тома», Знаходиться в списку найважливіших пам'яток США.

Історія створення роману «Хатина дядька Тома»

«Хатина дядька Тома» спрямований проти рабовласництва в Америці. Роман справив значний вплив на ставлення світової громадськості до афроамериканців і рабству. Вважається навіть, що роман загострив один з місцевих конфліктів на грунті рабства, що призвело до Громадянської війни в США

Російською мовою роман «Хатина дядька Тома» вперше вийшов в 1857 р додатком до журналу «Російський вісник». Незабаром, у 1858 році, роман був виданий у журналі «Сучасник», В період, коли виданням керували Некрасов і Чернишевський. Тут його поява співпала з  епохою звільнення селян.

На початку лютого 1851 р. Г.Бічер-Стоу причащалася в домашній церкві у Брунсвіку і їй привиділося, що на хресті розпинали великого чорного чоловіка. Вона закричала від жаху та співчуття… З цього болісного зойку глибоко віруючої людини почалася книга. А 9 березня 1851р. вона повідомила редактору вашингтонського щотижневика «Національна віра»: «…Я пишу нині оповідь, котра буде значно довша за все,що я писала раніше. Це буде серія нарисів; вони мають показати світло і тіні «патріархального устрою». Пишу про те, що я бачила сама і про те, що бачили мої друзі. Я гадаю зобразити кращі сторони рабства, можливо, лише наблизитися до гірших… Мною рухає покликання художника і моя мета – в найреалістичнішій, графічно різкій манері показати рабство…». 5 червня 1851р. перший розділ роману був опублікований. Потім впродовж десяти місяців щотижня Г.Бічер-Стоу мусила здавати наступний. Публікацію останнього розділу видавець супроводжував таким зауваженням: «Пані Бічер-Стоу довела до кінця свій видатний твір. Ми не пам’ятаємо, щоб якийсь твір американського письменника викликав такий загальний глибокий інтерес, як її повість». І це не було перебільшенням. 20 березня 1852 р. вийшло окреме видання «Хатини», його розкупили за два дні. За три тижні продали нечуваний на той час тираж – 20 тисяч примірників. Рабство викривали і до Г.Бічер-Стоу, але вона першою підійшла до нього як до проблеми моральної. Саме тому Л.Толстой назвав цей роман одним із зразків «вищого релігійного мистецтва, котре йде від любові до Бога та до ближнього». Отже, твір «Хатина дядька Тома» - це соціальний роман.

Роман (фр. roman – романтичний) – великий за обсягом прозовий епічний твір, в якому широко охоплюються життєві події, діє багато персонажів.

Тема роману - викриття антигуманної суті рабовласницької системи; відображення жорстокого ставлення господарів до рабів; зіткнення моралі рабовласників і негрів.

Основна тема роману — зло й аморальність рабства. Стоу вплітає в канву твору й інші теми, наприклад материнську відповідальність та перевиховну силу християнства, але вони тільки допомагають у розкритті теми жаху рабства. Іноді вона вкладає осуд руйнівної природи рабства в уста епізодичних персонажів, на зразок того, коли біла жінка на пароплаві говорить: «Найжахливішє в рабстві те, як на мене, що воно глумиться над почуттями й прив’язаностями людини, наприклад, коли розлучаються сім’ї». І Саме цю рису цього «дивного інституту» Стоу виставила на передній план.

Стиль роману. «Хатина дядька Тома» написана в сентиментальному й мелодраматичному стилі, характерному для романів XIX століття та для жіночої літератури. У часи Стоу ці романи користувалися великою популярністю. Зазвичай головними героями в них були жінки, а написані вони були так, що викликати у читача симпатію та почуття. Хоча твір Стоу відрізняється від більшості сентиментальних романів тим, що висвітлює ширшу тему рабства, й тим, що головним героєм у ньому є чоловік, все ж вона опирається на сильні почуття читача. Сучасні роману читачі реагували відповідно. Джорджіана Мей, приятелька Стоу, у листі до автора зауважує: «Минулої ночі я зачиталася до першої години, аж доки не закінчила “Хатину дядька Тома”». Інша читачка настільки перейнялася романом, що планувала змінити ім’я Своєї доньки на Ева. Вочевидь, Евина історія настільки вплинула на читачів, що 1852 року тільки в Бостоні 300 новонароджених дівчаток отримали її ім’я.

Письменниця виявляє себе майстром літературного портрета: за зовнішністю, манерами одягатися, говорити можна багато що сказати про характер героя, персонажа.

Проблематика твору - проблема релігії та віри в Бога; несправедливе законодавство; проблема взаємин між господарями та рабами; «добрі» і «злі» хазяї» проблема взаємин у сім’ї.

Ідея твору - миритися з існуючими життєвими порядками не можна. Вихід є – християнська релігія.

Характер літературний – художній образ, який концентрує в собі типові риси певної групи людей, залишаючись при цьому яскраво індивідуальним, неповторним.

(Г.Бічер-Стоу створила такі характери, зокрема в образі Тома. Він уособлює всі найкращі риси гноблених, це людина, яка є зразком досконалості духу)

Характер типовий – образ людини з яскраво вираженими індивідуальними рисами, властивими людям певного соціального середовища.

(Наприклад, образ Хлої – це образ рабині. Її індивідуальні риси – доброта, лагідність, моральна чистота, чесність, доброзичливість – поєднані з рисами, притаманними більшості невільників: покірність, бажання догодити хазяїнам, відповідальне ставлення до праці)

«Характеристика героїв роману»

 Герої роману

Раби

Господарі

Інші персонажі

Том, Хлоя, Еліза, Джордж, Гаррі, Топсі

Містер і місіс Шелбі, Сен-Клер, Мері

Гейлі, Офелія, Ева та ін.

Паспорт-анкета Тома

Ім’я

Том

Статус

Раб, управитель у фермерському господарстві містера Шелбі

Вік

Середній

Національність

Афроамериканець

Місце проживання

Кентуккі

Сімейний стан

Одружений, дружина — кухарка Хлоя, троє дітей

Портрет

То був високий на зріст, кремезний, міцної статури чоловік, з лискучою чорною шкірою і обличчям суто африканського штабу, поважним та розумним на вигляд, а до того ж завжди добрим і приязним. Увесь його вигляд виказував спокійну впевненість і гідність, але водночас було видко, що то людина простосерда й довірлива

Риси характеру

Добрий, відданий, глибоко віруючий, готовий постраждати за інших, безкорисливий, покірний своїй долі

 Спочатку дядько Том вважався благородним багатостраждальним рабом-християнином. В останні роки. ставлення до цього персонажа в США змінилося. Дядьками Томами називають чорношкірих, які запродалися білим. Сама Бічер- Стоу бачила Тома «шляхетним героєм», людиною, гідного похвали. Упродовж усієї розповіді Том, не дозволяючи себе використовувати, твердо стоїть на захисті своїх переконань, і навіть його вороги змушені, хоча й неохоче, захоплюватися ним.

Паспорт-анкета Елізи

Ім’я

Еліза

Вік

Молода жінка років 25

Статус

Рабиня, покоївка місіс ПІелбі

Національність

Квартеронка

Сімейний стан

Одружена з рабом Джорджем, має сина Гаррі

Місце проживання

Помісти містера ПІелбі, Кентуккі

Портрет

Ті самі незглибимі темні очі під довгими віями, ті самі пишні й шовковисті чорні кучері. Легкі рум’янці на її смаглявому обличчі. Сукня на ній була як облипла й вигідно окреслювала її зграбну статуру. Тендітні руки й стрункі ноги також не уникнули гострого ока торговця.

Жодної сльозинки не впало на подушку. 3 відчайдушним криком, гнана страхом і розпачем, вона перестрибувала з крижини на крижину,— спотикалася, мало не падала, ковзалась і знову зводилася на рівні ноги!.. Черевики злетіли їй з ніг, від панчіх зосталися самі клапті, за кожним скоком на кризі лишалися криваві сліди, та вона нічого того не бачила, нічого не відчувала, аж доки перед її очима невиразно, мов уві сні, забовванів протилежний берег, і якийсь чоловік допоміг їй вийти на суходіл. - — Ну й хоробра ж ти, дівчино, хоч я й не знаю, хто ти!

Риси характеру

Добра, рішуча, смілива, самовіддана мати, любляча дружина

 Еліза — покоївка місіс ПІелбі, яка зважується втекти разом із п’ятирічним сином Гаррі на північ. Її чоловік Джордж зумів розшукати Елізу й Гаррі в Огайо й емігрувати з ними спочатку до Канади, потім до Франції й урешті-решт до Ліберії.

Стоу створила цей персонаж на основі історії, яку аболіціоніст Джон Ренкін розповів її чоловікові в Цинциннаті. Ренкін згадував, що у лютому 1838-го молода рабиня перебралася з дитиною на руках через замерзлу річку Огайо до міста Ріплі й зупинилася в його домі, перш ніж піти далі на північ.

Характеристика Еви

Евангеліна Сент-Клер — донька Августина Сент-Клера. Читач знайомиться з нею, коли дядько Том пливе на пароплаві до Нового Орлеана, де його повинні продати. Еві тоді було 5 або 6 років, вона ледь не втопилася, але дядько Том витягнув її з води. На прохання доньки містер Сент-Клер купує Тома й робить його головним кучером у своєму помісті. Том та Ева проводять багато часу разом.

Ева — маленьке янголятко, вона багато розмірковує про любов та прощення, переконує навіть скривджену дівчинку рабиню Топсі, що та заслуговує на любов. їй пощастило достукатися навіть до серця тітки Офелії.

Пізніше Ева тяжко занедужала. В останні свої години вона подарувала пасмо свого волосся кожному рабу, заповідаючи їм вести християнське життя, щоб вони могли знову зустрітися на небі. На- останок вона благає батька звільнити Тома, але через збіг обставин цього не сталося.

Характеристика образа Саймона Легрі

На обкладинці коміксу за мотивами «Хатини дядька Тома» Саймон Легрі — жорстокий рабовласник, за походженням — із Півночі, його ймення стало синонімом жадоби. Він основний негативний персонаж роману. Він прагне деморалізувати Тома й зламати в ньому християнську віру. Урешті, розлючений незламною вірою раба в Бога, він велить зашмагати Тома до смерті. У романі розповідається, що ще замолоду він покинув хвору матір і вирушив у море, а на її листи з проханням повернутися до неї, щоб вона могла його ще раз побачити перед смертю, не відповідав. Він , експлуатує почуття Кассі, попри її зневагу до нього, і має ті самі наміри щодо Еммелін.

- Схарактеризуйте Легрі за уривком: «Коли я купую муринку й дитинчам і хочу те дитинча продати, я підступаю до неї, підношу їй до носа кулака і кажу: “Ось бачиш? Спробуй мені тільки виснути — і я геть розтовчу твою чорну пику! Щоб я не чув од тебе ані слова, ані звуку,— кажу я їм. — Твій вилупок належить мені, а не тобі, і що з ним буде, це тебе не обходить. Отож я продам його при першій же нагоді, а ти собі добре затям: якщо знімеш галас, я так тебе розцяцькую, аж не рада будеш, що й на світ народилася”. Будьте певні, вони враз допевняються, що зі мною жартувати годі, і мовчать, наче риби. А як котра й подасть голос, то тут уже... — І містер Локкер так грюкнув кулаком по столу, що далі все було зрозуміле без слів». (Цей уривок характеризує персонажа як жорстокого людиноненависника, у якого відсутні навіть звичайні, нормальні почуття, притаманні кожній людині.)

- Невідомо, чи мав Легрі реальний прообраз.

Після 1870-го була поширена думка, що Стоу використала як прообраз Легрі особу багатого бавовняного й цукрового плантатора на ймення Мередіт Калгун, плантація якого була розташована на річці Південна Ред-Рівер на північ від міста Олександрія. Однак Калгун був «високо освіченою і вихованою людиною», що не асоціюється з неохайністю й жорстокістю Легрі. Калгун навіть видавав власну газету. Проте наглядачі на плантаціях Калгуна могли відповідати зображеним у романі характеристикам Легрі, використовувати ті самі методи й мати ті самі прагнення.

Характеристика інших персонажів

Артур Шелбі — хазяїн Тома в Кентуккі, «добрий» рабовласник, типовий для американської літератури образ південного джентльмена.

Вмілі Шелбі — дружина Артура Шелбі, побожна жінка, яка намагається бути доброю і бути прикладом для рабів. Для неї рішення чоловіка продати рабів — тяжкий удар. Як жінка вона не має права завадити йому, оскільки за законом уся власність належить чоловікові.

Джордж Шелбі — син Артура й Емілі, для якого Том — друг і взірцевий християнин.

Августин Сент-Клер — другий власник Тома, батько Еви. Це складний персонаж, часто саркастичний, у нього завжди знайдеться влучне слово. Довго впадаючи за своєю майбутньою дружиною, після років спільного життя він став зневажати її, але ввічливо намагається це приховати. Сент-Клер розуміє, що рабство — зло, але не бажає відмовитися від достатку, яке воно йому приносить. Після смерті доньки його релігійні почуття стають щирішими, він починає читати Томові Біблію. Наприкінці він зважується на рішучу дію проти рабства, вирішивши звільнити своїх рабів, але передчасна смерть завадила цьому плану.

Топсі — вередлива й непокірна дівчинка-рабиня. Коли її запитали, звідки вона взялася, вона відповіла: «Думаю, виросла. Не думаю, що хто- небудь мене створив», демонструючи повне незнання таких понять, як Бог або матір. Під впливом Евиної любові вона змінюється. Вираз (виросла як Топсі) утвердився в англійській мові зі значенням вирости як бур’ян, а пізніше — дуже вирости.

Міс Офелія — набожна кузина Августина Сент-Клера із Вермонту, працьовита, з аболіціоністськими переконаннями. Однак вона ставиться до темношкірих людей із упередженням, характерним для тогочасних північан. Вона виступає проти інституту рабства, але, принаймні спочатку, сахається рабів як людей.

Квімбо та Самбо — раби Саймона Легрі, які виконують функції  наглядачів на плантації. За наказом Легрі вони зашмагали Тома до смерті, але після того, як Том вибачив їх перед смертю, щиро І каються.

 «Порівняльна характеристика Шелбі, Сен-Клера та Легрі»

 

Шелбі

Сен-Клер

Легрі

Зовнішність

героїв

Справляв враження справжнього джентельмена. Портретна характеристика фактично відсутня.

Високий, вишуканий; великі голубі очі, ясні, жваві; благородна постава голови; гарні вуста з гордовитим і трохи глузливим усміхом; у кожному жесті й русі невимушена зверхність.

Низький та сильний; великі сірі очі; непривабливі брови; кругла, мов куля, голова; великий грубий рот, напханий тютюном; руки величезні, волохаті, засмаглі, в ластовинні, брудні.

Рідні та оточення

Дружина – жінка небуденна, розумна, сердечна і глибоко віруюча… «Він не заважав їй піклуватися про слуг, …  хоч не брав у цьому ніякої участі».

Син – відомий борець проти рабства.

Слуги – мали спокійне життя, але ніякої впевненості в майбутньому.

Дружина – себелюбна,нечула, але дуже багата і гарна жінка, чужа йому.

Дочка- взірець дитячої краси, набожності. Ангел у плоті.

Слуги – розбалувані поблажливістю господаря, чепурні й радісні.

Коханка – від природи сильна, але зломлена життям жінка, ненавидить Легрі.

Дітей немає.

Слуги знівечені морально і фізично.

Опис

помешкання

Опис садиби (крім хатини дядька Тома) практично відсутній. Автор натякає, що там усе, як у всіх людей з подібним достатком.

Все декоровано на мавританський манер (пишно і вигадливо): фонтан в прекрасному саду, золоті рибки, одним словом, суцільна романтика.

Безладдя, занедбаність. Скрізь «процвітають» бур’яни. Двері поламані, побиті шибки. Автор називає все це зловісним смітником.

Ставлення до негрів

«… до челяді ставився поблажливо, і негри в його маєтку не терпіли ні в чому нужди».

«Вони йому мало не на голову сідають, а він і оком не моргне… він рішуче заборонив карати будь-кого в домі побоєм».

«Тут нема ні бога, ні закону… А цей чоловік!.. Немає в світі такої мерзоти, якої він не здатен вчинити!»

Роль у долі Тома

Поважав, цінив, але продав за картярський борг. Духовними запитами слуги не цікавився.

Поважав, жалів, наблизив до себе, та не встиг звільнити. Побачив у Томові людину духовно близьку собі і навіть вищу за себе.

Фізично знищив, програвши духовне протистояння.

Чим закінчили життя

Звалила гарячка, помер на руках дружини. Його смерть опосередковано призвела до затримки у пошуках Тома.

Бійка в кафе принесла йому ножове поранення, що виявилося смертельним. Помер на руках у Тома впокоєним, але з почуттям вини, що не встиг звільнити своїх рабів.

Допився до білої гарячки, і йому повсякчас увижалися лиховісні образи страшної кари.

Що залишили по собі

Занепале господарство. Сина, який виступив проти рабства, на відміну від батька.

Добру згадку і величезне горе розпроданих слуг.

Пустка.

Літературознавча робота

- Поєднайте художні засоби, що використовує авторка в романі, з їхніми визначеннями.

Цитати

 

Художні засоби

Ліззі. накивала п’ятами разом зі своїм малим; Сем має голову на в’язах; розкажи своїй бабусі; її однаково зверху буде; звідки вітер дме; не бачиш нічого далі свого носа; на всі заставки; ти стріляний горобець

 

Зменшувально- пестливі слова

Стрибала, мов та дика кішка; наче вітром з місця змело; мов уві сні; мов хорт за оленицею

 

Епітети

Стояла провесна, і річка вирувала. Величезні крижини, важко перехиляючись, сунули за водою. А що берег з боку Кентуккі химерно випнувся далеко в річку, то крижані брили копичилися тут одна на одну й застрягали у вузькому закруті, перепиняючи дорогу кризі з верхів’я, і та крига стала на всю широчінь річки, утворивши щось ніби величезний хиткий пліт, який майже сягав кентуккійського берега

 

Фразеологізми

Величезна; зеленкувата; відчайдушним; хоробра

 

Пейзаж

За одну ту хвилю вона прожила тисячу життів

 

Іронія

Рученятами; голівку; кімнатка

 

Порівняння

Вся доброчесна трійця; і коли ви, Томе, не сам люципер, то запевне його кревний брат

 

Метафора

На Урок 

На Урок  

                      Літературний диктант

  1. Бічер-Стоу народилася в сім’ї священика … (Лаймена Бічера)
  2. Гаррієт, закінчила місцеву школу для дівчаток, навчалася, а потім викладала в … (Хартфордській жіночій гімназії)
  3. Погляди Бічер-Стоу поділяв і її чоловік — професор богослов’я … (Калвін Стоу)
  4. Ранні оповідання Бічер-Стоу та нариси публікувалися у популярному … («Дамському журналі»)
  5. Твори письменниці 30-х — початку 40-х років склали збірку … («Мейфлауер»)
  6. Один із найперших в американській літературі соціальних романів реалістичного спрямування — … («Хатина дядька Тома»)
  7. 1853 року Бічер-Стоу опублікувала книгу … («Ключ до хатини дядька Тома»)

                                   Упізнай героя:

  1. Головний герой роману – це … (Том)
  2. Покоївка місіс ПІелбі, яка зважується втекти разом із п’ятирічним сином Гаррі на північ– це … (Еліза)
  3. Донька Августина Сент-Клера – це … (Евангеліна Сент-Клер)
  4. Хазяїн Тома в Кентуккі, «добрий» рабовласник, типовий для американської літератури образ південного джентльмена – це … (Артур Шелбі)
  5. Дружина Артура Шелбі, набожна жінка, яка намагається бути доброю і бути прикладом для рабів– це … ( Вмілі Шелбі )
  6. Син Артура й Емілі, для якого Том — друг і взірцевий християнин – це … ( Джордж Шелбі )
  7. Другий власник Тома, батько Еви – це … (Августин Сент-Клер )
  8. Вередлива й непокірна дівчинка-рабиня – це … (Топсі )
  9. Набожна кузина Августина Сент-Клера із Вермонту, працьовита, з аболіціоністськими переконаннями – це … (Міс Офелія )
  10. Раби Саймона Легрі, які виконують функції  наглядачів на плантації – це … (Квімбо та Самбо)

Категорія: Читайлик | Додав: Anet2111 (12.01.2017)
Переглядів: 4894 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Имя *:
Код *:
Вхід на сайт
Пошук
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 243

Заставська Ганна Володимирівна
uCoz
счетчик посещений