Середа, 21.04.2021, 20:21
Вітаю Вас Гість | RSS

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Гості сайту

Каталог статей

Головна » Статті » Читайлик

Читати далі

Елеонор Портер. Життєвий та творчий шлях «Полліанна» 

Американська письменниця Елеонор Портер народи­лася 1868 року в СІЛА, штат Нью-Гемпшир, у родині перших переселенців до Америки — тих, про кого там із повагою кажуть: «О, вони прибули на “Мейфлауері”!» З дитинства Елеонор захо­плювалася музикою, співала в церковному і світському хорах; їй пророкували славу великої артистки. Але після заміжня вона пе­реїхала до Нью-Йорка й захопилася письменством. У 90-х роках XIX століття на сторінках американських журналів з’являються перші її оповідання, а 1907 року побачив світ перший роман. За­галом з-під пера Портер вийшло чотири томи коротких оповідань і чотирнадцять романів. Але знаменитою вона стала саме завдяки «Полліанні».

Історію «неординарної дитини» пані Портер писала в саду, що ріс просто на даху її будинку в Нью-Йорку. Можливо, він був схо­жий на плаский дах солярію, куди потрапляє Полліанна невдовзі після свого приїзду до садиби Гаррінґтонів, і звідти так само було цікаво споглядати зорі й слухати, як відлунює бляха під ногами. Принаймні сама письменниця визнавала, що кращого кабінету для себе вона й уявити не могла.

Роман «Полліанна» побачив світ 1913 року й відразу став ша­лено популярним. Мільйонні тиражі не могли задовольнити всіх, хто  прагнув мати в своїй бібліотеці книжку про дивовижну ді­вчинку. В Америці створювалися «Клуби Полліанни», члени яких змагалися між собою у вмінні гратися в радість.

Безпосередність і щирість Полліанни так захопили читачів, що на адресу Елеонор Портер надійшло безліч листів із проханням, а то й вимогами розповісти, що саме трапилося з дівчинкою далі. Уже 1915 року письменниця видала друком наступний роман — «Юність Полліанни», де розповіла про нові пригоди своєї героїні, яка подорослішала, але залишилася такою ж доброю і чуйною. На жаль, більше про неї Портер написати не встигла: 1920 року вона пішла з життя. Наступного дня по її смерті найпопулярніша у СІЛА газета «Нью-Йорк Тайме» опублікувала некролог під коротким, але вагомим заголовком: «Померла авторка “Полліанни”».

І все ж читачі не бажали прощатися зі своєю улюбленицею. За деякий час три письменниці написали продовження оповіді про неї. Так з’явилася ціла серія книжок під спільною назвою «Раді­сні книги Полліанни».

Відтоді минуло майже сто років, проте й досі пригоди незви­чайної дівчинки захоплюють читачів, учать їх любити життя і да­рувати радість одне одному.

Дехто може звинуватити авторку та її героїню в тому, що вони уникають проблем, намагаються не помічати трагедій людського життя. Але це зовсім не так. Свого часу Елеонор Портер зазначала: «Я ніколи не вважала, що треба заперечувати існування трудно­щів, страждань і зла. Я тільки думала, що значно краще йти на­зустріч невідомому бадьоро й радісно». Так чинила вона сама, і ця дружня порада, звернена до кожного з нас, лунає з вуст її милої, мудрої й безмежно близької нам героїні.

(УС) Так пише в післямові до українського перекладу Богдани Гори книги «Полліанна» Наталя Лозняк.

(ЯК) Відома американська актриса, зірка німого кіно Мері Пікфорд за право екранізувати роман заплатила його авторці астрономічну на той час суму. Пізніше ще один фільм за моти­вами цього твору було знято на студії Волта Діснея з Хейлі Мілз у головній ролі.

Роман перекладено багатьма мовами світу (а перед вами — пер­ше видання українською), знято фільми, в театрах відбуваються вистави, а в Росії навіть створена «Партія Радості».

(ЕК) У сучасній англійській мові слово «Полліанна» вживають дуже широко, й означає воно щиру і веселу людину, невиправного оптиміста.

Фільми за творами Елеонор Портер

2003 р. «Полліанна» — телефільм; режисер Сара Хардінґ, у го­ловній ролі Джорджина Террі (Велика Британія).

1990 р. «Поллі. Повернення додому» — музичний фільм; усі дійові особи — персонажі «Полліанни» (США).

1989 р. «Поллі» — музичний фільм за романом «Полліанна» (США).

1986 р. «Полліанна» — мультиплікаційний телесеріал (Японія).

1982 р. «Пригоди Полліанни» — телефільм; у головній ролі Петсі Кензіт (США).

1973 р. «Полліанна» — телефільм; у головній ролі Елізабет Ар- чард (Велика Британія).

1971 р. «Життя прекрасне, коли любиш» — фільм за романом «Полліанна» (Туреччина).

1960 р. «Полліанна» — кольоровий; студія Волта Діснея, ре­жисер Девід Свіфт, у головній ролі Хейлі Мілз (США).

1958 р. «Полліанна» — чорно-білий (Бразилія).

1952 р. «Хто-небудь бачив мою дівчинку?» — кольоровий; за однойменним оповіданням (США).

1920 р. «Полліанна» — німий, чорно-білий; режисер Пол Пау- ел, у головній ролі Мері Пікфорд (США).

1919 р. «Світанок» — німий, чорно-білий; за однойменним ро­маном (США).

            «Полліанна» (читати) (дивитися)

Інтерактивні вправи

На Урок

На Урок "Поліанна і Том Сойєр"

Роман — літературний жанр, найпоширеніший у XVIII- XXI століттях; великий за обсягом, складний за будовою прозовий твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкрива­ється історія формування характерів багатьох персонажів.

Сюжет

Експозиція — розмова старого садівника місіс Поллі Гар- рінґтон Тома та її служниці Ненсі про господиню, про очікування приїзду її маленької племінниці, яка залишилася сиротою та яку господиня бере до себе лише з обов’язку. (Таким чином читачі ді­знаються про героїв, які діятимуть у творі.)

Зав’язка — приїзд Полліанни, її знайомство з Ненсі та тіткою. (Від цього моменту розпочинається дія у творі.)

Розвиток дії — це знайомство Полліанни із жителями Белдінґсвіля, вплив на їхнє життя за допомогою гри в радість, на­лагодження стосунків із тіткою, з’ясування давніх історій кохан­ня Джона Пендлтона, лікаря Чилтона та інших героїв, нещасний випадок із Полліанною. (Для нас розкриваються характери героїв через стосунки одне з одним, їх вчинки, дії, роздуми; стає зрозумі­лою ідея автора.)

Кульмінація найнапруженіший момент у творі. Це, безпе­речно, та ситуацій, коли Полліанна, яка сподівалася на швидке одужання, дізналася про вирок лікаря Міда — ходити вона більше не зможе. Дівчинку охопив страшний відчай. (Це переломний мо­мент у житті героя: від того, як він упорається із ситуацією, зале­жить його майбутнє та розв’язка твору.)

Після кульмінації ще можливий

розвиток дії — лікар Чилтон через свого друга, фахівця із подібних травм, хоче допомогти Пол- ліанні, але тітка Поллі чомусь не погоджується, Джиммі береться її умовити, і йому це вдається.

Розв’язка — Полліанну відвозять на лікування, вона стає на но­ги й пише оптимістичного листа своїм рідним та близьким людям.

У романі «Полліанна» є й позасюжетні елементи — це різні види описів — портрет, пейзаж; діалоги; лист та ін.

Полліанна та її друзі

Ім’я героя

Характеристика

Ненсі

Завжди привітна, турботлива, чуйна, люб’язна, але не лю­била свого імені та ранки по понеділках. Завдяки Полліанні вона полюбила своє ім’я

Тітка

Поллі

Сувора, холодна, стримана, з почуттям обов’язку, пунктуаль­на, нещасна, сумна, одинока. Завдяки спілкуванню з Полліанною стала турботливою, доброю, чуйною тіткою, яка до­зволяла собі розпускати довге волосся, чепуритися, плакати, гратися в радість і бути щасливою заміжньою жінкою

Старий

Том

Садівник Том пригадав молодість, дуже радів появі дитини в домі, розповів Полліанні про її маму, любив дівчинку й за­вжди підтримував її

Місіс

Сноу

Дратівлива, вразлива, сердита хвора жінка, яка лежала в темній кімнаті і не дозволяла відчиняти вікна. Стала терпимою, уважнішою до оточуючих, дозволяла відчиняти вікна і пускати сонячне проміння в оселю, розчісувати своє кучеряве волосся, робити різноманітні зачіски, прикрашені свіжими трояндами

Джон

Пендлтон

Замкнутий, похмурий, мовчазний, одинокий. Став цікавою, привітною людиною. Його життя набуло сенсу, стало яскра­вим, веселим, повноцінним

Джиммі

Сумний, зневірений, бездомний, хотів мати батьків, сім’ю і будинок. Завдяки Полліанні у нього з’явилися друзі, надія на краще життя

Пол Форд

Священик Пол Форд — був засмученим, у розпачі, писав проповіді, розпочинаючи їх словами «Горе вам...». Усвідо­мив свою місію, роль у житті мешканців міста і починав проповіді так: «Радійте, люди...»

Чилтон

Лікар Чилтон — завжди привітний, добрий, чуйний, але одинокий і нещасний, адже кохав якусь жінку, з якою їх розділяло давнє непорозуміння

Вплив Полліанни на життя мешканців містечка

Ім’я героя

Що змінилося в житті героя завдяки впливу Полліанни

Ненсі

Полюбила своє ім’я, адже Полліанна вміла проводити ана­логії, порівняння, завжди знаходити щось хороше

Місіс

Сноу

Стала не такою дратівливою, примхливою, знайшла для себе корисне заняття — в’язання речей для інших, її життя набуло сенсу, тому що Полліанна виявила терплячість, на­полегливість, щирість, зуміла зробити зачіску, показати хворій жінці життєві принади, розбудити інтерес до життя

Священик Пол Форд

Зрозумів, які проповіді треба читати людям, щоб припинити їх сварки, плітки, егоїстичну поведінку, навчити робити добро; Полліанна цьому посприяла, розповівши про свого татка-місіонера, його дослідження біблійних «текстів радості»

Джон

Пендлтон

Знайшов сенс життя, родину, став привітним і співчутливим завдяки спостережливості Полліанни, її вірі в людину, праг­ненню допомогти — саме вона запропонувала усиновити Джим­мі, зробивши таким чином щасливими одразу двох людей

Лікар

Чилтон

Знайшов своє сімейне щастя, адже за нього вболівала Поллі­анна, підштовхувала його до думки, що йому потрібна сім’я

Тітка

Поллі

Стала чуйною, привітною, люблячою тіткою, щасливою заміж­ньою жінкою, адже Полліанна своєю любов’ю та вдячністю розтопила лід у її душі, змусила забути про сухий «обов’язок»

Висновок. Своєю «грою в радість» Полліанна змінила життя й багатьох інших мешканців Белдінґсвіля, адже чутки про неї роз­ходилися містом, як кола по воді. Безутішна вдова, яка багато ро­ків носила лише траурний чорний одяг, нарешті зважилася одяг­ти щось кольорове, адже життя триває; місіс Пейтон вирішила не розлучатися з чоловіком і не здавати дітей до притулку, а продов­жувати їх разом виховувати і т. ін.

Героїня твору Е. Портер Полліанна — неповтор­на, але в багатьох творах світової дитячої літератури ми знаходи­мо подібні за світовідчуттям образи, наприклад Том Сойєр, Пеппі Довгапанчоха, Ява Рень і Павлуша та інші.

Порівняймо образи Полліанни й Тома Сойєра.

Полліанна

Том Сойєр

Спільне

Діти приблизно одного віку, життєрадісні, вигадливі, совісливі, добро­зичливі, сміливі, відповідальні, щирі

Відмінне

Прагне допомогти всім людям, знає, як це зробити, спостереж­лива, розбирається в психології людини

Як хлопчик, прагне до пригод, по­стійно потрапляє в небезпечні си­туації, не завжди думає про спокій своїх близьких

Літературна гра «П'ять речей»

- Згадайте, у зв’язку з чим ідеться про ці речі:

  • лист (Тітці Поллі повідомили про приїзд племінниці.);
  • валіза, килимок (Жіноча допомога вагалася, що купити — валізу для дівчинки-сироти чи червоний килимок у церкву, бо одного з багатих прихожан дратують звуки кроків по дерев’яній підлозі.);
  • муха (Тітка Поллі не дозволяла в спеку відчиняти вікна у кімнаті Полліанни, дівчинка не витерпіла й відчинила, налетіло багато мух навіть у інші кімнати, господиня була дуже невдоволена.);
  • холодець (Цю страву заможні прихожанки, члени Жіно­чої допомоги, передавали бідним і хворим людям, її понесла й Полліанна для місіс Сноу.).

Літературний диктант «Так чи ні»

  1. Народилася Елеонор Портер 1868 року в штаті Нью-Гемпшир і походила з досить заможної та шанованої родини перших пе­реселенців до Америки. (Так)
  2. Із дитинства маленька Еллі понад усе любила співати. Кілька років Елеонор вчилася музики в Бостоні. Вона грала на форте­піано, співала в церковному хорі, виступала з концертами. їй пророкували славу великої артистки. (Так)
  3. Елеонор Портер мріяла про те, що коли-небудь вона стане всесвітньовідомою письменницею. (Ні, ніколи)
  4. Після одруження (травень 1892 року) Елеонор Портер із чоло­віком жили разом із батьками. (Ні, її чоловік був підприємцем, і незабаром через справи фірми їм довелося переїхати до іншо­го міста. Кілька років подружжя мешкало в Теннессі, потім оселилося у Нью-Йорку.)
  5. У родини Портерів був гарний ошатний будинок, найбільшою окрасою якого був сад, що ріс просто на пласкому даху будівлі. Елеонорі дуже подобалося відпочивати там, сидячи в кріслі по­серед дерев, дивитися в небо. Одного разу вона захопила з со­бою олівець, зошит і почала писати оповідання. (Так)
  6. Потім кілька своїх оповідань вона надіслала до відомого в Аме­риці християнського журналу «Крістіан Гералд». їх надруку­вали! (Так)
  7. Портер стала письменницею, на той час їй виповнилося два­дцять три рокйі (Ні, їй виповнилося тридцять три роки.)
  8. Ще кілька років Е. Портер писала короткі історії й оповідання, які охоче друкували різноманітні часописи. Її перший роман вийшов друком лише 1907 року. Він називався «Полліанна». (Ні, йдеться про роман «Перетнути потік».)
  9. 1912 року письменниця взялася за невеличку повість для дітей. То була зворушлива історія про те, як сувора багата тітка взяла на виховання племінницю-сирітку. Героїня мала чудернацьке ім’я — Полліанна. Її батьки поїхали як місіонери до маленько­го містечка на Далекому Заході. Родина бідувала, тому іграшок дівчинка не мала; щоб вона не журилася, тато придумав для неї дещо незвичну забавку — гратися в радість. (Так)
  10. Усе почалося з того, що одного разу пастору Віттієру, Полліан- ниному татові, було дуже сумно. Тоді він узяв Біблію, перечи- * тав її всю та порахував, скільки разів у Святому Письмі Господь закликає Своїх вірних до радості. Вийшло — понад вісімсот ра­зів! Отож, «коли вже Бог узяв собі клопіт вісімсот разів звер­нутися до нас із закликом радіти й веселитися,— сказав собі він і відтоді старанно намагався виконати цю Божу заповідь». Саме ті «радісні тексти» й наштовхнули його на думку про гру в радість, коли його маленькій донечці з місіонерської стан­ції замість ляльки прислали милиці. Гра в радість — це коли в будь-якій ситуації потрібно знайти щось таке, з чого можна порадіти. (Так)
  11. Полліанна грала лише тоді, коли залишалася сама. (Ні, дізна­вшись про гру, почала вчити грати в неї усіх.)
  12. Книжка про дівчинку, яка гралася в радість, мала шалений успіх у читачів. Мільйони дітлахів і дорослих мріяли мати її у своїй бібліотеці. Обійшовши Америку, книжка рушила до Європи, де також знайшла чимало друзів. (Так)
  13. Незабаром повість було екранізовано, поставлено на сцені, по­чали з’являтися переклади іншими мовами. Уже до 1920 року книга перевидавалася 47 разів! По всій Америці створювалися «Клуби Полліанни» (і не тільки для дітей, кілька таких клу­бів були створені навіть в американських тюрмах), члени яких змагалися між собою в умінні грати в радість. Знаменита акт­риса німого кіно Мері Пікфорд заплатила Портер астрономічну на ті часи суму за право екранізувати повість. (Так)
  14. До Елеонор Портер почали надходити листи з проханням роз­повісти про подальші пригоди Полліанни. 1915 року вийшла по­вість «Юність Полліанни», де йдеться про те, що сталося з дів­чинкою, коли та виросла. (Так)
  15. Нечувана популярність повістей про Полліанну сприяла тому, що вже після смерті Портер ще три письменниці (Вірджінія Моффат, Харріет Сміт і Елізабет Бортон) по черзі видавали нові книги, що об’єднувалися образом головної героїні й описували її чергові пригоди. Так з’явилася ціла серія — «Радісні книги Полліанни». (Так)
  16. Одного разу в якомусь інтерв’ю пані Портер закинули, чи не занадто легковажно вона ставиться до життя, чи не є гра в ра­дість втечею від проблем. На що вона відповіла: «Я ніколи не вважала, що треба заперечувати існування труднощів, стра­ждань і зла. Я тільки думала, що значно краще йти назустріч невідомому бадьоро й радісно». (Так)
  17. За менше ніж двадцять років творчої праці Е. Портер устигла написати чотирнадцять повістей і романів, а також випустити чотири збірки оповідань; вони й сьогодні легко знаходять собі читачів. Проте найвідомішою книжкою письменниці й досі за­лишається «Полліанна». (Так)
  18. Шкода, що в сценічному варіанті Полліанна не з’явилася у театрах України. (Ні, вперше 18 березня 2011 року в театрі імені Марії Заньковецької в сценічному варіанті Полліанна завітала до Львова. Ініціатором її постановки став заньків- чанський режисер Цргдан Ревкевич. Славнозвіснсна повість американської письменниці підкупила його своїм напрочуд доб­рим та щирим сюжетом.)

Літературна гра «Упізнай героя»

Якщо впізнаєте з першої фрази — 10 балів. Кожна наступна прикмета позбавляє 2 балів.

  1. Ходить самотою парком.
  2. Ні з ким не розмовляє, не вітається.
  3. Був закоханий у маму Полліанни.
  4. Захотів назвати Полліанну своєю спадкоємицею.
  5. Усиновив Джиммі.

(Джон Пендлтон)

 

  1. Любить поговорити про особисте життя інших.
  2. Працьовита, добра, вправна.
  3. Уболіває за Полліанну, що в неї така сувора тітка.
  4. Не любить свого імені.
  5. Залюбки навчає куховарства.

(Ненсі)

 

  1. Страждає від самотності.
  2. Давно закоханий у Поллі Гаррінґтон.
  3. Завжди приходить на допомогу людям.
  4. Має друга, фахівця із лікування травм хребта.
  5. Сприяє одужанню Полліанни.

(Лікар Чилтон)

 

  1. Знав маму Полліанни ще дитиною.
  2. Дуже хотів побачити дівчинку, поговорити з нею.
  3. Добрий, спокійний, спостережливий.
  4. Багато часу проводить у саду.
  5. Має сина Тімоті.

(Садівник Том)

 

  1. Дратівлива, нетерпляча.
  2. Не любить розшторених вікон.
  3. Дуже перебірлива в їжі.
  4. Має дочку Міллі.
  5. Не може ходити.

(Місіс Сноу)

 

  1. Жила на далекому Заході.
  2. Уміє добре лазити по деревах.
  3. Любить хліб із молоком.
  4. Дуже хотіла мати ляльку.
  5. Дуже привітна, життєрадісна, комунікабельна.

(Полліанна)

 

  1. Людина обов’язку.
  2. Дуже не любить мух.
  3. Ніколи не грюкала дверима.
  4. Носить похмуре вбрання, не посміхається, не плаче.
  5. Різко змінила свої погляди, характер.

(Тітка Поллі)

Категорія: Читайлик | Додав: Anet2111 (12.01.2017)
Переглядів: 4056 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 4.3/3
Всього коментарів: 0
Имя *:
Код *:
Вхід на сайт
Пошук
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 244

Заставська Ганна Володимирівна
uCoz
счетчик посещений